Всі знають, що прислів’я та приказки – це невичерпне джерело народної мудрості. Але мало хто з нас замислився над тим, якою це є правдою, мало хто усвідомив це.
Я давно почала збирати українські приказки. Я намагалася вибрати щось цікавіше, яскравіше, та не змогла цього зробити: кожна приказка – літературний витвор і заслуговує вашої уваги та поваги.
Читаючи про кріпаків, наче б то потрапляєш у ті часи кріпацького права, коли людині навіть не було на що сподіватися. В кожній з них – надія та сподівання на краще, світле життя, за кожною з них – тисячі людських доль та характерів.
У розділі про урядовців, про панський суд та хабарництво, на жаль, упізнаєш наше сьогодення:
