- Що ти вечеряв?
- Скрутні! Покрутився-покрутився та спати ліг.
Злиденне життя бідноти
***
ЧИ БУЛО КОЛИ ДОБРЕ НА СВІТІ?
— А що, Іване, чи було коли на світі добре жити? Ти вже, хвалити
бога, віку прожив досить, то, може, й зазнав доброго? — спитав пан
старого діда, свого підданого.
— Чому ж не пам’ятати? — сказав дід.
— А коли ж добре було на світі?
— Та це було тоді, як я був паном, а моя Марина панею.
— А коли ж то таке свято було, що ви панували?
— Та це було тоді, як я женився, а моя Марина віддавалася. Усі нас
поважали та величали: "Пан молодий, пані молода". І було так у суботу,
неділю, понеділок, вівторок. Усі називали мене паном, а мою жінку
панею. А як прийшла середа, як вчепилася біда, то й досі не можемо
збутися її.
***
ВОЛЯ ВИЙШЛА
— Дядьку Антоне, чи правду кажуть, що воля вийшла?
— Та вийшла ж, вийшла. То-то й горе, що вийшла, ні крапельки не
залишилось.
***
ПРАВДУ СКАЗАВ
Прийшов якось чоловік додому та й каже сумно своїй жінці:
— Пан наказав відвести до нього за несплату податків нашу ялівку.
А жінка саме поставила на стіл горщик з гарячою картоплею в мундирах.
Чоловік аж повеселішав, бо й справді-таки голодний був.
— Спасибі богу, — каже,— що для нас хоч картоплю створив. Тож і
нам є з кого шкуру дерти. Дасть бог, колись і з панів здерем.
— Правду кажеш, чоловіче, — відповіла жінка і ближче присунула до
нього горщик.
***
НЕ ПОТРІБЕН ТАКИЙ СВІТ
— Сусідо, чи чули ви новину?
— Та що такого?
— Таже, адіть (бачите), за рік має ся світ западати.
— Та про мене — най ся западає, бо ми вже тут не будемо — їдемо
за дві неділі до Канади на заробітки.
***
ДОКИ БІДУВАТИ
Пішов Дід-бідняк до ворожки й каже:
— Поворожи мені, ворожко, скільки ще років я бідуватиму?
Глянула ворожка на руку, довго щось мудрувала на картах, шептала,
примовляла та й каже:
— Будеш, добрий чоловіче, сім літ жити, сім літ бідувати.
— А потім? — з надією запитав бідняк.
— А потім звикнеш.
***
ЯК ІВАН ПОВІСИВСЯ
Був собі чоловік Іван. Дуже гірко йому жилося.
— Піду, — каже, — та сам собі смерть заподію. Ішла баба дорогою. Аж
бачить, на дереві коло шляху Іван висить.
— Іваночку, голубчику! А що се ти наробив? — заголосила баба.
Коли придивляється та й каже:
— Ге, та як же кумедно завісився — пустив мотузок попід пахвами.
Добрі люди так за шию вішаються.
А Іван озивається з дерева:
— Та спитував і я, — каже, — за шию, коли ж дихати не можна.
***
СКІЛЬКИ У ПИЛИПА БУЛО ГУСЕЙ
Якось навесні Грицько зустрів на дорозі Пилипа з торбою в руці
та й запитує його:
— Послухай, приятелю, куди це ти йдеш?
— Іду до пастухів, хочу їм на літо віддати своїх гусей пасти.
— А багато у тебе тих гусей? — запитує Грицько.
— Та білих жодної, а чорних трохи менше.
***
ЦІННА ЗНАХІДКА
Давно це вже було. Пішов дорогою чоловік, знайшов підкову, зрадів
і сказав:
— От якби ще три підкови знайти та одного коня, ото було б щастя!
***
ДВОРЯНИН
Коли за царя був перепис населення, то прийшли до одного селянина,
питають, якого він "сословия", нібито не бачать, що він мужик. А
той запалює люльку і каже:
— Дворянин!
А ті, що прийшли, витріщили очі й питають сердито:
— Какой же ти дворянін?
— Аякже, — відповідає селянин, — хати в мене немає, то я у дворі живу.
От, значить, я і є дворянин.
***
КУПЦІ
— Як у вас люди живуть? Чи з самого хліба, чи, може, шевцюють,
чи бондарюють, чи які інші майстри?
— Ні, пане, у нас усі люди купці.
— Купці? Як то так? Чим же вони торгують?
— Хлібом, пане.
— Як то? Привозять звідки та тут на бариш перепродують, чи як?
— Ба ні! Оце як намолотить у зимі чоловік, то кожне і несе, продає,
— ото й купець. Ну, а прийшла весна, нема чого їсти — йде, відкуповує
назад, знов купець. Хіба ж і не купці?
***
ЧИ ВРОДИЛА ГРЕЧКА
На ярмарку в містечку зустрілися двоє знайомих. Вони були з різних
сіл і не бачилися вже більше року. Один з них і питає другого:
— А що, Петре, вродила у вашому селі цього літа гречка?
— Та хто сіяв, то ще півбіди, а хто не сіяв, то геть нема нічого.
***
ДОБРІ ЗАРОБІТКИ
Підходить старець до пана і просить милостиню.
— Працювати треба, ледарю проклятий, — сердито відповів пан.
— А я, паночку, після роботи прошу, — відповів старець.
***
ЗИМА ЛЮТА
— Ой, то-то, куме, зима люта буде!
— Невже?
— Страшенні морози будуть!
— Та ну?
— Так буде холодно, що аж-аж-аж!
— А ти звідки те знаєш?
— Бо ж у мене кожуха нема.
***
ЦИГАН НА МОРОЗІ
Довелося бідному циганові, що ніде й погрітися, а зима люта. Загорнувся
він у неретку, сидить, ухналі зубами кує. А далі й каже, показуючи
пальцем крізь очко:
— Се ж то тут холодно, а як же воно там?!
***
ДВА КУМИ ЗУСТРІЛИСЯ
Зустрілися два куми після тривалої розлуки.
- О! Скільки літ, скільки зим! Як живемо-поживаємо?
- Та як, - каже другий, - не дуже добре: якщо п’ють, то мене минають,
а як б’ють, з мене починають.
***
МІЖ ДВОМА ХЛІБАМИ
- Моя мати між двома хлібами вмерли.
- Чого ж так?
- Бо єдного не дочекалась, а другий уже минувся.
***
НАВЕЧЕРЯВСЯ
- Що ти вечеряв?
- Скрутні! Покрутився-покрутився та спати ліг.
***
ГОЛОДНИЙ
Ліг голодний чоловік спати. Приснився йому кисіль, а ложки не було.
- Еге, - каже чоловік – удруге буду розумніший.
Лягає він спати на другу ніч і ложку під голову кладе, але кисіль
удруге не приснився.
***
ПРИГОСТИЛА
Якось у п’ятницю до однієї жінки прийшли гості.
- Мо, будете їсти? – пита вона їх.
- А що в тебе є?
- Та борщ є. А в неділю і вареники були.
***
КОМУ ЇЖА НАДОЇЛА
Жив колись у нашому селі чоловік, такий, що через убозтво харчувався
вряди-годи. Ото його і запитали сусіди:
— Ти чом це двічі на тиждень обідаєш?
Тоді той чоловік і каже здивовано:
— А хіба воно не надоїда щодня їсти?
***
БУЛКА З МОЛОКОМ
— Ей, якби ти знав, яка то добра булка з молоком!
— Або ти їв?
— Ні, я не їв, але мій вуйко казав, що видів через двері, як наш лихвар
їв.
***
СОЛОДКИЙ САХАР
Казав Хома:
— Та й солодкий же той сахар!
Спиталися у Хоми;
— А ти хіба їв?
Одказав Хома:
— Та мені розказував цимбалистий, а йому казав басистий, що як вони
грали у панів на весіллі, то пани їли, — і такий, каже, солодкий,
що аж страх!
***
ДОБРИЙ ОБІД
— Грицьку!
— Чого?
— Батько вдома?
— Вдома.
— Що ж він робить?
— Хто?
— Та батько.
— Пообідав та хліб їсть.
***
ЯК ЧОЛОВІК ЧЕКАВ НА ГОДІ
Прийшов чоловік з поля та й сів обідати. Питає жінки:
— Щось варила?
— Борщ, та й годі.
А він борщ з’їв, а на годі чекав. Приходить жінка з села:
— Чого сидиш?
— А я чекаю на годі.
А вона каже:
— То — борщ, та й решта.
Він тоді встав та й пішов — вже не чекав на решту.
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ АНЕКДОТИ, ЖАРТИ, ДОТЕПИ
Видавництво художньої літератури "Дніпро", Київ - 1967
Злиденне життя бідноти
Розум, кмітливість, дотепність
Батьки і діти, парубки та дівчата, кохання, одруження
Родинне життя
Пишіть мені
Юля Турчина, м. Харків