— Е, куме, постарів уже ваш пес, ледве ноги волочить і хвіст опустив.
— Е, ні, куме, коли б ще ви так гавкали, як цей пес.
Розум, кмітливість, дотепність
***
ЯКІ ХАРЧІ, ТАКА Й РОБОТА
Найнявся до хазяїна наймит і виїхав косити. Ото приїхав та й починає
розмову з тією торбою, що в ній харчі:
— Торбо, торбо, що в тобі є?
— Хліб та цибуля.
— Спати.
А хазяїн і послав на підслухи наймичку, та як довідався, як наймит
розмовляє з торбою, посила наймичкою другу торбу.
— Торбо, торбо, що в тобі є?
— Ковбаса, сало, паляниці, книші!
— Косити!
***
ЯК ШВИДШЕ
— Куди твій батько поїхав?
— На ярмарок.
— А коли вернеться?
— Та як поїде на об’їзд, то сьогодні буде, а як навпростець, то
хіба завтра.
***
РОЗКАЗАЛА
— Бабо, де у вас отаман живе?
— Їдьте, серденько, навпростець, там живе Андрій Швець, а там — круто
соб — Кулина Вакуленкова: її чоловіка торік взяли у москалі, а там
проваллячко, а за проваллячком — гульк — по городу ходить сива кобила,
а на призьбі лежить рудий собака — ото, серденько, й отаман живе.
***
ЧИ ДАЛЕКО ДО СЕЛА?
— Дядьку, а дядьку! А скільки верст буде до села?
— Та хто його зна! Як ваші коні не потомлені, то верст дванадцять,
а якщо потомлені, то й двадцять набереться.
***
НЕ ВСЕ ОДНО, ЗВІДКИ МІРЯТИ
Прийшов якось чоловік у село Мар’янівку та й питає:— А скажіть, будь ласка, скільки верст від Мар’янівки до Яблунівки?
— П’ять верст, — відповідають люди.
— А з Яблунівки до Мар’янівки? — знов питає чоловік.
Засміялися люди, дивуються:
— Хіба не все одно?
— Та де ж, — каже чоловік. — От, наприклад, від січня до травня чотири місяці. А від травня до січня? Вісім. Отож-то й виходить, що не все одно звідки міряти.
***
ЗАЇХАЛИ НА НЕБО
Їхали з Криму на одному возі Дмитро з Іваном. Повен віз солі везли.
Вечоріло. Їхали повагом, не поспішаючи, і, заколисані повільною їздою,
задрімали. А сонечко котилося-котилося на захід та й геть заховалось
за обрієм.
Настала тепла серпнева ніч. Висипали на небі зіроньки, зійшов повновидий
місяць і залив усе навкруги м’яким сріблястим сяйвом. Чумаки дрімають,
а волики йдуть собі та й ідуть. Трапилася їм по дорозі річка широка,
але не глибока, а через річку — місток.
Вузький, один лише віз проїде. Воли зійшли на міст та й стали.
Прокинувся Дмитро, схопився, лупнув очима й нічого спросоння не
розбере: на небі зірки світяться, місяць усміхається; глянув униз
— бож-же мій! Унизу теж такі самі зірки, місяць, ще й жаби кумкають
Дмитро тоді товариша штовх під бік:
— Іване! Іване! А вставай лишень подивися, де ми!
Прокинувся Іван, глянув — ой лишенько!
— Та їй-бо, Дмитре, це ж ми на небо заїхали!
***
"ПОСЛУГА"
— Петре, за що тебе по судах тягають?
— Та я вибив пил з панової шуби.
— Так ти ж зробив панові послугу.
— Воно-то так, та, на лихо, в тій шубі пан був.
***
ДОГОВОРИЛИСЬ
— Куди це ти, Петре, так пізно з ліхтарем ідеш? — питає господар
свого наймита.
— До нареченої.
— Ех ти, боягузе! Я до своєї нареченої найтемнішої ночі ходив без
ліхтаря.
— Я так і подумав, коли побачив вашу дружину.
***
ПОЛТАВСЬКІ ПАНИЧІ
— Здорові, — каже, — діти!
Ми, — кажуть, — не діти, а полтавські паничі.
— Чого ж ви на печі?
— Та нема матері дома.
— Де ж вона?
— Пішла по слободі попідвіконню хліба добувати.
***
ПОБАЛАКАЛИ
Зустрів Степан Гаврила та й гукає:
— Добридень, Гаврило!
— Доброго здоров’я! — відповідає той.
— Ну, як? — питає Степан.
— Вісім!
— Що "вісім"? — здивувався Степан.
— А що "ну, як"?
***
ЯК КРАЩЕ
Іде чоловік степом-дорогою, зустрічають його розбійники. Один каже:
— Заріжмо.
Другий каже:
— Повісьмо.
А той чоловік:
— Робіть, — каже,— люди добрі, як лучче.
***
ДРУЖНЯ РОЗМОВА
— Е, куме, постарів уже ваш пес, ледве ноги волочить і хвіст опустив.
— Е, ні, куме, коли б ще ви так гавкали, як цей пес.
***
ШВЕЦЬ У ЛІКАРЯ
Л і к а р. На що скаржитесь?
Ш в е ц ь. Та на все. Язик став як підошва, в горлі наче хто цвяхи
позабивав, у животі немов дратвою стягнуто, очі як клеєм залиті, у
вухах мов шилом штрикає, а самого неначе на копил хто натягнув.
***
ТОЧНА ВІДПОВІДЬ
— Як ся маєте?
— Посередині: як учора, так і нині.
***
КОВБАСА
Казав один дядько:— Що, якби ковбасі та крила! Кращої б птиці не було!
***
СКІЛЬКИ ГОД
Як же мені знати, скільки мені год? Як родивсь, то без пам’яті був, як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, то тоді б то й лічити, так багацько літ упливло.
***
ЧИМ ЇСТИ
— Що це ти, бабо, ополоником їси?
— Та десь, пане, діти корець занесли.
***
ЖЕРИМОВЧКИ
Солдат пізно вернувся на квартиру з муштри, просить їсти.— Отам, — каже господиня, — в печі у ринці, то достань собі сам.
— Та я, може, перекину.
— Бери-бери, воно не розіллється.
— Як же його їсти?
— Бери в руки та й їж.
— А що воно се таке?
— Ат, жери мовчки!
— Гарні твої жеримовчки! Жаль тільки, що мало.
***
ЦИГАНОВА СІМЕЙКА
Просився циган до хазяїна на ніч:
— Прийміть мене, мій хазяїне, на ніч, та не самого, а з сімейкою.
Та там нас небагатечко: от тільки сам та сама, та він та вона, та
дідуньо з бабунею, та татуньо з мамунею, та я, та жінка моя, та
діточок двоє маленьких, троє більшеньких і той Іван, що несе ковбан,
і той Данило, що несе точило; а ще не всі — є п’ятеро в вівсі.
***
ЧОГО ЛЮДИ РОДЯТЬСЯ ТО БІЛЯВІ, ТО ЧОРНЯВІ, ТО РУДІ
Два парубки зійшлися докупи та й розмовляють:
— Ти не знаєш, Стецьку, чого люди родяться то біляві, то чорняві?
— Як не знаю? Знаю!
— А чого?
— Того, що одні родяться вдень, а другі вночі.
— І справді, мабуть, так! А руді коли?
— Руді?
— Еге!
— Руді теж удень, тільки тоді, як дуже жарко.
***
ПРИПОВІДКА ДО ЧАРКИ
До чарки приказують:
— Як тебе звать?
— Оковита.
— А з чого ти?
— З жита.
— А відкіля ти?
— З неба.
— А куди ти?
— Куди треба.
— А білет у тебе є?
— Нема!
— Так от тобі й тюрма!
Перекидає у рот та й п’є.
***
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Дослужився солдат до єфрейтора й написав про це старенькій матері
в далеке село. Мати прочитала і негайно йому відписала:
— Ти ж дивись, синку, тепер хоч генералів своїх там не зобиджай!
***
ЩО НАЙВАЖЧЕ
— Що тобі в поході найважче? — спитали солдата.
— Порожня баклага, — відповів той.
***
ДЯК
— Дяче, дяче, чого твоя сім’я плаче?
— Не всім же співати!
***
ЯК ІВАН ВОЗА ПІДІЙМАВ
Сидять на призьбі коло хати Іван та Гнат — два стареньких куми —
та й молодість згадують.
— Ех, куме, — зітхнув Іван, — а було ж, що я за молодих літ і воза
з снопами підіймав.
— Брешете, куме, — махнув рукою Гнат.
— А от давайте закладемося, що не брешу.
Ударили по руках. Тоді Іван і каже:
— Програли ви, куме, бо я таки підіймав того воза. Підіймав, підіймав,
та й не підняв.
***
УСІМ ДАЛА РОБОТУ
У старої Якимихи корова ось-ось мала привести теля. Цілий тиждень
щоночі чергувала вона — і нічого нема. Коли на восьму ніч приходить
у хлів — е теля. Якимиха задихавшись, убігла в хату і як загукає:
— Ганно, встань-но, Ярино, засвітино-но, Гапко, дав бог телятко,
а ти, Денисе, подивись, чи лисе.
***
ПОРАДИВ
— Пане доктор, мій чоловік постійно розмовляв уві сні. Чи не знаєте
ви якихось ліків проти цієї хвороби?
— Спробуйте дати йому можливість досхочу наговоритися вдень.
***
ХОЧЕТЬСЯ РОЗДИВИТИСЬ
— Навіщо окуляри на ніч вдягаєш? — питає жінка чоловіка.
— А це, — відказує він, — щоб сон краще роздивитись, бо вчора погано
видно було.
***
НЕ ВСТИГ
Хазяїн. Посвітити вам на східцях?Гість. Дякую, не треба. Я вже лежу внизу.
***
ВІРНА ПРИКМЕТА
Кличе мати сина та й каже:
— Сходи, синку, до тітки Мотрі, спитай, чи дядько Петро одержав
гроші.
— Одержав, — відповів син.
— А ти звідки знаєш?
— Та в тітки Мотрі на лобі гуля.
***
СЕРЕД ЛІТЕРАТОРІВ
— Знаєте, мій трирічний синок спалив сьогодні рукопис мого нового
роману.
— Хто б міг подумати? Таке мале, а вже читає!
***
РОЗУМНИЙ І ДОЛОТОМ РИБУ ЛОВИТЬ
Приходить бурсак на берег річки, бачить — дядько на гачок рибу ловить
і вже має ціле відро окунів. А в бурсака у руках тільки дрючок і
долото. Він прив’язав долото до дрючка, став поруч дядька й також
ловіть рибу. Відвернувся дядько на мить, а бурсак забрав його рибу
та пішов додому. По дорозі його питають:
— Рибу ловили?
— Еге ж.
— І піймали?
— Аякже!
— А чим ловили?
— Долотом!
— Що то як розумне, — і долотом рибу ловить.
***
РИБАКИ
Здибались два рибаки.
— Що ти зловив?
— Щупака.
— А я видру.
— Е, коли ти видреш, то я кину, — та й кинув щупака у воду.
***
НЕ ПРОБУВАВ
Питають козака, що тільки-но прибув на Запорожжя:
— Письменний? Читати вмієш?
— Не знаю, можливо, вмію, але я ніколи не пробував.
***
СТРІЛЕЦЬ
Як стрельнув у качку, — так і вбив. Так не ідолове ж пір’я: само полетіло і м’ясо занесло.
***
НЕВДАЛЕ ПОЛЮВАННЯ
— А що, чи успішні були лови?
— Та де там що можна було убити, коли я тільки з села, а заєць мені
дорогу перебіг?
***
ДВОЄ МИСЛИВЦІВ
Зустрілися двоє мисливців. Розговорились. Один і каже:
— Іду я оце лісом, бачу — заєць. Я трах його — і в сумку. Бреду далі
— лисиця. Трах — і в сумку. Заходжу ще глибше у хащі й очам не вірю:
переді мною вовк. Довго не думаю трах і...
Не витерпів співрозмовник і каже:
— Якщо ти скажеш, що вкинув у сумку дикого кабана — наб’ю!
— Чоловіче, ти не зрозумів. Я —трах і в сумку за новим патроном
лізу. А ти казна-що подумав.
***
ЗАДОВОЛЕНИЙ
— Знову не вбив жодного зайця?!
— Не вбив. Але, незважаючи на це, я дуже задоволений.
— Чого?
— Бо нагнав на них такого страху, що всі повтікали.
***
ХОЧ ПОДИВЛЮСЬ
— Дивись, Петре, он заєць сидить, стріляй швидше!
— Е, дай спокій. Як я вистрелю, то він утече, а то хоч подивлюсь
на живого.
***
ЕКОНОМНИЙ МИСЛИВЕЦЬ
— Який з тебе мисливець, коли ти полюєш без собаки?— А то, бач, економніше, бо в цьому році я вже дев’ять собак застрелив.
***
ІСТОТНИЙ ДОКАЗ
— На місяці, безперечно, водяться зайці, — твердив один мисливець. — Повірте, мій собака даремно не став би гавкати на місяць.
***
НА ПОЛЮВАННІ
Мисливець. Слухайте, дядьку, чи не бачили ви тут якого зайця?
Селянин. Чому ні, бачив.
Мисливець. Великого? Селянин: — О, ще й якого!
Мисливець. А давно?
Селянин. Та буде вже зо два тижні.
***
ДОБРА ЗАЙЧАТИНА
Ішов з полювання мисливець з порожніми руками. Щоб перед жінкою
не було соромно, зайшов він на базар і купив кроля. Дома в сараї
обідрав його та й уніс до хати вже готового.
Жінка засмажила кроля. Сіли їсти, а вона все приказує:
— От так зайчик — жирненький та смачненький, як курятинка. Може,
ти й завтра принесеш такого?
А чоловік і каже:
— Та принесу, якщо грошей даси.
***
ОБИДВА П’ЯНІ
— Виїхали ми з товаришем на полювання, — розповідав мисливець, — трохи перекусили там і розійшлися в різні боки. Ото іду я, аж гульк — на галявинці стоять на задніх лапках аж три зайці, посміхаються й обидва... п’яні.
***
РОЗЧАРУВАВСЯ
Пішли два куми на полювання. Підходять до ставка. Побачив один кум,
що в очереті плаває качка, та й каже другому:
— Гляньте, куме, яка качка, така жирна, аж блищить. Ох і борщ буде,
пальці оближете. Ви тільки не заважайте, я зараз її застрелю.
Прицілився. Бах! А качка знялась і полетіла. Подивився він їй у
слід та й каже:
— Хіба ж то качка?! Хай летить, там наїдку з неї — одне пір’я.
***
З РИБОЮ
Іде один чоловік мостом, а на мості стоїть Іван, їсть хліб і дивиться
у воду. Підійшов чоловік та й питає:
— Що робиш, Іване?
— Та їм хліб з рибою.
— А риба де?
— Та в воді.
***
ПРО ГОНЧАРЯ
Заїхав гончар до мужика ночувать. Посідали вечеряти. Хазяїн сидить
та все ріже хліб.
— Що це ти, хазяїне, робиш? Нащо хліб ріжеш? Уже ж більше не треба,
— каже гончар.
Мужик як схопиться та гончаря за чуба.
— А ти, — каже, — сякий-такий, у чужім добрі не мішайся!
От повставали вранці. Пішов гончар запрягати свою кобилу. Вийшов
і хазяїн. Гончар узяв хомут та й надіває його кобилі на хвіст.
— Як це ти, гончарю, хомут надіваєш? Хіба ж так хто запрягає?
— А ти ж чого лізеш у чуже добро? — крикнув гончар та собі мужика
за чуба.
***
НОВЕ ПРІЗВИЩЕ
Неписьменна прибиральниця Тетяна у відомості на одержання зарплати
проти свого прізвища завжди ставила хрестик. Одного разу після чергової
получки Тетяна замість хрестика поставила кружечок.
— А чого це інший значок? — здивувався касир.
— Та це я вийшла заміж і перемінила прізвище, — відповіла Тетяна.
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ АНЕКДОТИ, ЖАРТИ, ДОТЕПИ
Видавництво художньої літератури "Дніпро", Київ - 1967
Злиденне життя бідноти
Розум, кмітливість, дотепність
Батьки і діти, парубки та дівчата, кохання, одруження
Родинне життя
Пишіть мені
Юля Турчина, м. Харків