Дитячі вірші
***
Емілія Саталкіна
МАМИНІ РУКИ
Угамуйтеся, "чомучки",
Киньте пустощі на мить,
У свої цікаві ручки
Руки мамині візьміть.
А тепер — погляньте зблизька —
Правда ж, любите ви їх?
Руки мамині — колиска
Для великих і малих.
Витруть вам сльозинки-краплі,
Тамувати вміють біль.
Руки мамині — кораблик,
Що не тоне серед хвиль.
Поведуть вони в садочок
І покажуть первоцвіт.
Руки мамині — місточок
У широкий білий світ.
Під просторим небозводом
З ними хороше рости.
Руки мамині — це сходи,
Щоб завжди угору йти.
Тож, голівоньки вихрясті,
В час розваг і навіть в снах
Пам’ятайте: ваше щастя
В добрих маминих руках.
***
ОТАКИЙ У МАМИ ДЕНЬ
Ніч сховалась за гаями,
Вже прокинулася мама:
Плесь-плесь у долоні,
Швидше, сонечко червоне,
Умиватись поспішай,
Працювати вирушай!
Задзвенів піснями ранок,
Готувати час сніданок:
Дзінь-брязь — миски, кухлі,
Ой, як смачно пахне в кухні!
Будуть каша й пиріжки.
Підростайте, малюки!
У росі скупались квіти,
Повмивали личка діти.
Раз-два, синя стрічко,
Заплітайся у косичку!
Гей, штанці на пояску,
Одягайтеся синку!
В дитсадок пішли малята,
В цех — матуся до верстата:
Тік-цок — кнопки, ручки,
В’ється стружка, мов карлючка,
Під різцем співає сталь —
І готова вже деталь.
А як вечір наступає,
Мама діток потішає.
Плесь-плесь у долоньки:
Прибігайте, сонні соньки,
У торбинках сни несіть,
Дітям в ліжечка кладіть.
***
ДРУГ-ВЕРСТАТ
Є у мами друг-верстат —
Цілий день співати рад.
А який він працьовитий!
Любить мамі догодити:
Мама дасть шматочок сталі,
А верстат верта деталі,
Гайки, гвинтики, пружинки —
Мов прикраси для ялинки.
Мама і верстат радіють,
Що отак дружити вміють.
***
МАМА ПРИЙШЛА
Прийшла з роботи матінка,
Радіють доня й син.
На кухні розливається
Ножів та ложок дзвін.
І стало всім так сонячно,
Хоч сад у синій млі.
Немов головки соняхів —
Тарілки на столі.
Рушник крильми біленькими,
Мов лебідь, замахав.
І навіть чайник пісеньку
Веселу заспівав.
***
ВИШНЯ
Ми з мамою біля мого вікна
В дворі садили вишеньку учора.
Хай зовсім ще малесенька вона,
На ній уже листочки будуть скоро.
Ми вкриємо від зазимків її
І не дамо зломити злому вітру,
Ще прилетять до неї солов’ї,
Коли вона розквітне білим цвітом.
Від сонечка, тепла, весняних днів
Ростиме вишня, з кожним днем все вища...
Для того, хто деревце посадив,
Земля стає і ближча, і рідніша.
***
ПЕРШЕ СЛОВО
Чом зимове небо
Сяє так святково?
Син сказав уперше
Коротеньке слово.
Найлюбіше слово
І найкраще в світі.
За вікном сніжинки,
Мов зірчасті квіти.
Син зросте великий,
Вивчить різні мови,
Та завжди з ним буде
Найрідніше слово.
І сміється сонце,
І радіє з нами,
Бо сьогодні вперше
Син промовив: — Мамо!
***
ХОРОБРИЙ ВЕРШНИК
Коник, як вітер,
Стежиною мчить,
Вершник хоробрий
На ньому сидить!
Прутом рубає
Кропиву жалку,
Сміло в’їжджає
У хащі бузку.
Де ж це хоробрість
Поділась за мить?
Щось там на кущику
Люто дзижчить.
Ледь не вхопило
Його за штанці!
Коник і вершник
Тремтять, мов зайці.
Вершник на ґанок
До мами спішить —
Мама від лиха
Завжди захистить.
Скаже отому страховиську:
— Зась! —
Скривдити сина
Нікому не дасть.
От вона йде вже
Назустріч сама,
Вершника й коника —
Двох підійма.
— Сину! Це ж сором
Тікати назад.
Ти вже великий у мене —
Солдат! —
Скаче хлопчина
Назад до куща:
— Я не злякаюся більше
Хруща!
***
ОДИН ДЕНЬ
Цей день ясний в колисці ночі
Малий, як світлячок, родився.
Здивовано розплющив очі,
З хмаринок-пелюшок розвився.
А вранці він зіп’явсь на ніжки —
Всі велетні зростають швидко:
Вже він, як дім, мов клен, як вишка,
В долонях сонце — наче квітка.
Мене він міцно взяв за руку,
Погладив чубчик мій ласкаво,
І ми удвох пішли на луки
Купатись в росянистих травах.
Було так тепло й гарно в лузі,
Що я забув усе на світі:
А помогти ж хотів матусі
І змія братику зробити.
Та день все меншав по обіді,
Став світлячком маленьким знову.
Схилилися голівки квітів —
Він зник у сутінках бузкових...
Прийшла з роботи тітка Настя,
Що у колгоспі ланковою,
І тут від неї я дізнався,
Що день був не лише зі мною.
Він зранку працював у полі,
Де колоски ростуть вусаті.
Завозив до нової школи
Удвох із мамою верстати.
Він будував будинок з татом,
Асфальтував нову дорогу...
Як день один зробив багато!
От би й мені повчитись в нього!
***
ІДЕ КОЗА
"Іде коза рогата,
Іде коза цибата:
— Хто не з’їв уранці кашку?
Хто розбив блакитну чашку?
Неслухняних не люблю.
Їх рогами поколю!
Тупу-тупу..." — каже кізка.
Ось вона вже зовсім близько.
Поколола б! Та я встиг
Ухопить її за ріг:
— Не лякай мене, матусю,
Я нітрішки не боюся!
Пестить кучері синка
Добра мамина рука.
***
НАША МАМА
Мама в домі — головна,
Бо уміє все вона:
Прати, шити, суп варити,
Діток ласкою зігріти.
А в цеху — деталі точить,
Зробить все вона, що схочеш!
І, як дуже буде треба,
Поведе ракету в небо,
Ще й зорю нову відкриє.
Ви не вірите? Зуміє!
Де сніги біліють пишні,
Там посадить мама вишні,
Прокладе шляхи в пустелі,
Зійде з піснею на скелі,
Друга у біді не кине...
Та й повернеться до сина,
Бо найбільш за все у світі
Матері потрібні дітям!
***
СНІЖИНКА
Кружляє під ялинкою
Малеча дитсадка.
"Не звіть мене Даринкою,
На святі цім — сніжинка я,
Весела і легка.
Лечу я круг ялиночки,
Мов у чарівнім сні.
І заздрять всі сніжиночки
Легенькі, як пір’їночки,
За вікнами мені".
***
СИНЯ КАЗКА
Мій синочку!
Мій дзвіночку!
Ніч у зорянім віночку
Запрягла коня в коляску
І везе нам синю казку.
Корабели в ній гостюють,
Корабля тобі будують —
Сині смуги на бортах,
Довгі щогли в небесах,
А труба у нього біла...
Ти зростеш розумним, смілим,
Як черешні зацвітуть,
Проведу тебе у путь.
Будеш слати з моря ти
На хмарках мені листи.
Тож заплющуй, мій синочку,
Очі сині — квіт льоночку.
Сяють зорі. Пізній час.
Тихий сонку, йди до нас...
***
СТЕЖИНКА
Маленька стежинка
Біжить од воріт,
Вона мене кличе
В небачений світ.
Візьму у дорогу,
Мов друга, буквар,
Пілотку дідуся,
Де зірка мов жар,
Бабусину казку,
Як щастя знайти,
Матусину ласку,
Щоб гріла завжди.
А ще — чорнобривців
Духмяні сонця.
Хай стежці ніколи
Не буде кінця.
***
СКОРО ДО ШКОЛИ
Скоро вже літо гаряче мине.
Візьме матуся за ручку мене
І поведе вересневим шляхом
Вперше до школи над синім Дніпром.
Стріне привітно учителька нас.
Вперше зайду я із друзями в клас,
Сяду за парту, розкрию буквар...
Тільки чомусь не спішить календар.
Літечко-літо, скоріше минай,
Першим дзвінком мене, школо, стрічай!
Лірика (кохання вірші)
Дитячі вірші
Емілія Саталкіна. Дитячі вірші
Вірші Івана Франка
Микола Сингаївський
Пишіть мені
Юля Турчина, м. Харків