Вірші для дітей. Логопедичні дитячі вірші. Вірші про тварину, вірші про людину

Про тварину, про людину та про рідну Україну

- Палка.
- Галка.
- Лист.
- Хист.
- Оса.
- Ковбаса.

Комусь така розмова може здатися якоюсь странною, особливо, якщо один із співрозмовників – маленька, гарненька дівчинка.

Але для нас із донечкою це звичайна справа, ми дуже любимо грати у рими. Спочатку я кажу якесь слово навмання, а вона підбирає до ньго риму, потім навпаки. Так і складаються наші вірші для дітей.

Іноді трапляється так, що рими немає (тобто вона є, але ми не можемо її знайти). Тоді ми удвох вигадуємо якусь абракадабру і сміємося над цим.

Я вважаю, що така гра дуже цікава та корисна, вона дає базу для написання елементарних віршіків, навіть у дитячому віці.

Повірте, що дитині буде дуже приємно придумати самій віршика і розказати його комусь із своїх близьких!

На городі агрус ріс
Круглий, зелененький.
Я його покуштував –
Кислий та смачненький.

І гарненькі, й невелички
В коробку жили сестрички:
Всі яскраві, всі чудові,
Мої фарби кольорові.
Подивіться, ось зелена -
Намалюю листя клена,
Синім - річку, жовтим - сонце
І фіранку на віконце.

Сєва взяв до рук сопілку,
І заграв нам пісню дзвінку.
В небо пісенька летить,
Мов струмочок дзюркотить.

Кухар варить борщ і суп,
Голубці готує.
Він дорослих і малят
Смачно нагодує.

Ліс чарівний восени,
Жовті клени, ясени.
Під ялинкою їжак
Скуштував грибок на смак.

Йшов Іванко у лісочок,
Відшукав він там грибочок.
„Та який маслюк хороший,
Покладу його я в кошик!”

Я іду, іду, іду,
що шукаю те знайду.
Алфавіт веселий вивчу,
З літер слово я складу.

В морі риба-камбала
Не велика, не мала.
Дуже схожа на млинець,
Хто спіймає – молодець.

На шипшину шершень сів,
Меду з'їсти захотів.
А бджола сказала: ”Ні!
Мед дістанеться мені!”

Величезний я павук,
Та не маю ніг і рук.
В мене вісім лапок є,
Павутиння тчу своє.

Фарби дасть мені матуся,
Малювати я навчуся.
Намалюю рідний край –
Дім в селі, ставок і гай,
Синє небо, жовте сонце
Загляда до нас в віконце,
Чорнобривці тут на гряді,
Полуниці в палісаді,
І хліба вже чималі,
В небі линуть журавлі.
Тут і гори, і долини,
Тут річки, моря, рівнини,
Тут тварини і птахи,
Ось струмок сховавсь у мхи.
Мати в аркуш подивилась,
Посмішка в очах з”явилась.
І сказала мати сину:
- Як люблю я Україну!
Ця країна чарівна
І єдина в нас вона.

Снігури на гілочках, як кульки на ялиночках:
Червоні та кругленькі пташечки маленькі.

Боря бурі не боїться,
Та в бору не забариться.
Буде бігти в ближчий дім –
Заховається у нім.

Хто нас дуже, дуже любить,
Нагодує, приголубить?
Це бабуся молоденька,
Це моєї мами ненька.

У барлогу влізли бджоли:
„Не були ми тут ніколи,
Будемо тепер тут жити”-
Почали вони гудіти.
Біля вулика ведмідь
з виглядом сумним сидить.
Пожалійте його, діти,
Бо почне він сльози лити.
Відведіть скоріше їх
По домівках по своїх!

Жонглював жонглер у цирку,
Його кульки, як живі,
Жартома він розкидав їх,
А ти спробуй їх збери!

Який цікавий світ навколо,
Ти, друже, тільки придивись!
На небі сонця жовте коло,
А поруч здомом – сад і школа,
Живи, дорослішай і вчись!
Дивись на квіти, на дерева,
Вивчай птахів, комах, тварин,
Ти станеш кращим і, напевно,
В життя підеш сміливо й певно,
Та пам’ятай, ти не один!
З тобою вся твоя родина:
Батьки, бабусі та діди,
З тобою друзі, Батьківщина,
Тож, уперед, мій друже, йди!

Моя мати борщ варила,
Його салом задобрила,
Сікла моркву і буряк
І томати м’яла,
Потім смажену цибулю
В чавунець кидала.
І капусту, і часник,
Зелену петрушку,
А тоді дала мені
Скуштувати юшку.
Ой, який же борщ смачний!
Український, запашний!
Всю каструлю з’їв би я,
Та велика в нас сім’я!

Взяв до рук я молоток,
Цвях вбиваю „ток-ток-ток”.
Дошку взяв я і пила
В діло з радістю пішла.
Годівницю я майструю –
Всіх птахів я нагодую!

Я сиджу біля віконця, із-за хмар не бачу сонця,
Дощ іде – на дворі шумно, а мені самотньо й сумно.
І я б на дворі погуляв: м’яч футбольний поганяв,
Я б на гойдалці катався, зі спускалки я б спускався,
І на ровері у раз наздогнав усіх би вас!
Та гуляти неможливо – почалася сильна злива.
Я не буду сумувати, в мене іграшок багато.
Нам їх вистачить на всіх -друзів запрошу своїх,
Будем бавитися разом, закінчиться дощ тим часом.
Треба чоботи взувати і гуртом іти гуляти.,
Де глибока, де не дуже – всі ізміряти калюжі!
А поки дощ холодний лив, я річ важливу зрозумів:
Хто один – завжди сумний: в непогоду, в день ясний.
З другом сві стає чудовим, навіть в зливу кольоровим!

Я на скрипочці заграю, заспіва малий Максим.
В день весняний привітаймо всіх матусь ми разом з ним.
Хай життя, як пісня лине, хай здоров’я буде вам,
Хай до вас удача рине. З 8 Березня всіх мам!

Не до іграшок мені: не скачу я на коні,
В барабан я не стучу і машиной не гурчу.
Сів у крісло, книгу взяв, всі казки перечитав.
Книга гарна і яскрава, дуже для дітей цікава!
Крейду вчитель взяв до рук: пише букву, чую звук.
Отака чудова мова, наче скарб в ній кожне слово!

У Юрка є м’яч новенький, кольоровий, чималенький.
Спробуйте забити гол, коли граєм у футбол!
В нас кмітливий воротар – вірний пес, наш друг Мухтар!

Сад посадим навесні, вишні виростуть рясні.
Тато саджанець огорне, ми із мамой пол’ємо,
А коли дозріють вишні, їх із братом поїмо!

Что же нужно для похода?
Настроенье и погода!
Чтобы солнышко светило,
Чтобы весело нам было.
Будем мы в палатках спать,
Печь картошку, в мяч играть,
Веселиться мы умеем:
Отдохнём, поздоровеем.

Сидить зозуля на сосні і каже щось вона мені.
„Ку- ку, ку-ку” – кує вона, про те, що в ліс прийшла весна!

Поїздів багато тут, свій у кожного маршрут:
Ось швидкий в столицю мчить, а вантажний ще стоїть.
Електричка до села пасажирів повезла.
Всі за розкладом рушають – тут порядок поважають.

Ящірка з ягід варення зварила,
В гості маленьке ягня запросила.
„З ягід варення яскраво – червоне
Будемо їсти, коли охолоне!”

Грає дівчина Арина,
Наче в неї є дитина.
Ляльку спати укладає,
І як мати їй співає:
„Засинай, моя маленька,
Вже на дворі ніч темненька.
Вже спати час тобі й мені,
Хай прийде казка уві сні!”

Чоботар майстерню має,
Свою справу добре знає.
Бо йому несуть щодня
люди зламане взуття.
Він сидить над чобітком,
Ладить ловко молотком:
То підбори підбиває,
То дірки він зашиває,
Він бере старе взуття,
Йому дає нове життя.

Швачка з ранку і до ночі
На машині швейній строчить.
Бо без цього, любі діти,
Не було б нам, що одіти.
Все, що в гардеробі маєш
Та щоденно одягаєш –
Це робота її рук,
Пам’ятай про це, мій друг!

Я до нього йду малята,
Коли в мене буде свято.
Він волосся підстригає,
В гарну зачіску вкладає.
До своєї справи дар
Має майстер – перукар.

У бабусі на селі дивувалися малі:
Дві руки бабуня має, а у сотні справ встигає:
Зранку двір позамітати, і курчат нагодувати,
Та підлогу змити в хаті, дати їсти поросяті,
Ще здоїти нашу Зірку, залатати в кофті дірку,
На городі все полити, в кухні грубу розтопити,
Й на домашньому яйці заколочені млинці.
Тільки-но почався ранок, для онуків ось сніданок.
„Прокидайтеся, малята, бо у вас ще справ багато:
Треба бігати, гулятись, сил - здоров’я набиратись.
Влітку гарно у селі, насолоджуйтесь, малі!”

У лісі всміхається кожна сосна:
Нарешті відлига, нарешті весна!
Нам сонеско світить і лагідно гріє,
Ніхто крім весни так радіти не вміє,
І проліски сині дзвенять під ногами:
„Співайте, будб ласка, весняночку з нами!”

Дорожній рух

На дорозі так правил багато,
Їх дотримуйся, друже, завжди!
Якщо будеш ти їх шанувати,
То й не трапиться лиха-біди!

Таку ось, малята, я дам вам пораду:
Тролейбус, автобус обходимо ззаду.
Бо мчаться машини потоком стрімливим,
То ж будь на дорозі уважним, кмітливим!

Якщо ж ти трамвай захотів обійти,
То спереду нього повинен пройти.
По реях ідеш – рота не роззявляй –
Бо їхати може назустріч трамвай.

Пішоходний перехід.
Пішоходний перехід
Схож на зебру дуже.
Ти дорогу переходь
По тим смужкам, друже!

Та спочатку подивися
Уліво та направо
І якщо машин нема,
Це звичайна справа!

Знак цей ти запам’ятай,
Й про світлофор не забувай!

Світлофор

На одній нозі стоїть,
На дорогу він глядить.
Кольорові очі має,
Людям всим допомагає:
Пішоходам, водіям,
Що ж потрібно знати нам?

Світло червоне – це небезпека,
Їде машина десь недалеко.
Стій, ані руш, підожди!
І на дорогу не йди!

Жовтий колір – зачекай,
Зміни будуть скоро:
Загориться іншим світлом
Око світлофора!

А зелений – можна йти,
Бо машин немає.
Молодець на світлофор –
Всім допомагає!

Пори року

ЗИМА
Взимку, наче б то пушок,
З неба сиплеться сніжок.
У дворі з самого ранку
Лижі, ковзани і санки.
То на гору, то з гори
Мчиться натовп дітвори.
Брату меншому Єгору
Я кажу: ” Не лізь на гору!
Краще зліпимо гуртом
Ми для баби сніжний ком!”
Буде баба снігова
Морква замість носу,
Не злякається вона
Вітру та морозу!

ВЕСНА
З поднебісся навесні
Линуть співи голосні.
Це до рідної землі
Повернулись журавлі.
А у полі навесні
Починають посівні.
Квіти розпускаються,
Листя пробивається.
А з-під снігу навесні
Лізуть проліски лісні.
Ось струмочок дзюркотить,
Він до річечки біжить.
Прокидайтеся від сну!
Зустрічаємо весну!

ОСІНЬ
В цю пору урожай збирають,
Птахи у вирій відлітають,
Дерева жовті і кущі,
Весь час холодні йдуть дощі,
І листя землю покриває.
Це все по осені буває.

ЛІТО
Кожен ранок у віконце
Золотом пролазить сонце,
День чудовий починає,
Нас на вулицю гукає.
І хоч спека на дворі –
Скрізь роздолля дітворі:
Вони бавляться на річці,
Ходять босі по травичці,
У вінки вплітають квіти,
Літу дуже раді діти!

Пишіть мені abetka_logopedka@ukr.net

Юля Турчина, м. Харків

Юля Турчина

Вірші для малечі про цікаві речі

Про тварину, про людину та про рідну Україну

Дорожній рух

Світлофор

Пори року